Прикметник.
Морфологічні категорії прикметника
Прикметник — це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? (зелений, мудрий, сміливий).
Прикметники виражають ознаку:
· запаху (п’янкий, запашний);
· кольору (білий, зелений);
· віку (старенький, давній);
· розміру (величезний, середній);
· матеріалу (діамантовий, дерев’яний);
· якості (твердий, гнучкий);
· приналежності (зятів, сестрин);
· простору (далекий, близький);
· часу (ранній, вчорашній);
· внутрішні властивості (добрий, щедрий);
· зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний);
· ознаки за відношенням до місця (міський, районний).
СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ПРИКМЕТНИКА
У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю. Наприклад: Над лісом раптом запанувала абсолютна тиша (прикметник абсолютна — означення).
Значно рідше прикметник виступає як іменна частина складенного присудка (Яка важка у вічності хода! (Л. Костенко).
РОЗРЯДИ ПРИКМЕТНИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМ
Прикметники поділяються на:
1. Якісні — відносні — присвійні.
2. Повні — короткі.
ЯКІСНІ, ВІДНОСНІ І ПРИСВІЙНІ ПРИКМЕТНИКИ
За характером ознаки, яку вони виражають, морфологічними і словотворчими особливостями прикметники поділяються на якісні, відносні і присвійні:
· якісні — велика, духмяне, опуклий, гарячі;
· відносні — дерев’яні, військова, приміський;
· присвійні — сестрин, вчителів, заяча, мамин.
Виділяються також проміжні групи прикметників, що поєднують присвійне і відносне значення:
· присвійно-якісні — ластів’яче, дівоча, орлиний;
· відносно-якісні — творчий, срібна, вишневе.
ЯКІСНІ ПРИКМЕТНИКИ
Якісні прикметники виражають такі ознаки предмета, що можуть виявлятися більшою чи меншою мірою (хоробрий, теплий, довгий).
Найголовнішою граматичною ознакою якісних прикметників є їх здатність утворювати форми ступенів порівняння.
Граматичні ознаки, що відрізняють якісні прикметники від присвійних:
· приєднують прислівник із значенням міри або ступеня вияву ознаки (мало, надто, надзвичайно, трохи): відомий — трохи відомий, мало відомий;
· вступають у антонімічні відношення: свіжий — черствий, великий — малий;
· утворюють якісно-означальні прислівники або іменники з узагальненим значенням прикмети: чуйний — чуйно; добрий — добро;
· утворюють ступені порівняння: білий — біліший, найбіліший
· за допомогою суфіксів зменшеності і збільшеності та префікса пре- утворюють похідні прикметники: тонкий — тонесенький, тонюсінький; здоровий — прездоровий;
· окремі прикметники можуть мати коротку форму (ясен, весел, певен).
ВІДНОСНІ ПРИКМЕТНИКИ
Відносні прикметники виражають ознаку предмета опосередковано — через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану (туманний ранок, працьовита людина, земляний вал).
Відносні прикметники виражають ознаки:
· за призначенням предмета (підйомний кран, читальна зала);
· за належністю організації чи установі (міська адміністрація, військова частина);
· за матеріалом (дерев’яний будинок, залізні двері);
· за просторовими і часовими ознаками (прикордонний край, приміський вокзал);
· за відношенням до вимірів предметів (п’ятипроцентна позика, сорокаградусний мороз).
ПРИСВІЙНІ ПРИКМЕТНИКИ
Присвійні прикметники вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?
Найчастіше присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині (мамина казка, Сергіїва шапка, собача шкіра). Але інколи, у випадку уособлення неживих предметів, можуть вживатися прикметники з присвійним значенням, похідні і від назв неістот (сонячна мати-земля).
Присвітні прикметники творяться:
· від назв людей за допомогою суфіксів -ів (їв), -ин (-їн): товаришів, Сергіїв, братів;
· від назв тварин за допомогою суфіксів -ач (-ий), -яч (ий), ин (-ий), їн (-ий): орлине крило, заячий хвіст;
· в деяких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси -ин, -їв: зозулине дитя, соловейкова пісня.
Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному і знахідному відмінках мають коротку форму (Павлів, синів, батьків), а прикметники, похідні від назв тварин, мають повну форму (собачий, коров’ячий).
Вживаючись у переносному значенні, відносні і присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних: срібний перстень (відн.) — срібний голос (якісн.)
ПОВНІ ТА КОРОТКІ, ТВЕРДІ ТА М’ЯКІ ПРИКМЕТНИКИ
В сучасній українській мові вживаються переважно повні прикметники.
Лише незначна кількість прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною формою має коротку (незмінну) форму (зелен, повен, красен, винен, рад).
За кінцевим приголосним основи — твердим чи м’яким — приголосні поділяються на прикметники твердої і м’якої груп:
· тверда група — вразливий, сестрин, певен, чистий;
· м’яка група — майбутній, хатній, завтрашній, ранній.
До твердої групи належать:
· прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний (вразливий, добрий, прекрасний);
· всі присвійні прикметники (Наталчин, батьків, тещин);
· короткі форми прикметників (годен, рад, жив).
До м’якої групи належать:
· якісні і відносні прикметники з основою на м’який н, перед яким стоїть ще один приголосний: майбутній, новітній, останній;
· прикметники, які у називному відмінку однини мають закінчення -ій (-я, -є): безкраїй, колишня, художнє;
· прикметники на -шній, -жній, що утворені від прислівників: внутрішній, справжній, синій, матерній (частіше материн) та інші.
Повні прикметники поділяються також на дві форми: стягнену і нестягнену.
1. Стягнені форми є загальновживаними (синя, синє, сині).
2. Нестягнені форми прикметників (лише жіночого і середнього роду) можливі у називному і знахідному відмінках однини і множини (синяя, синєє, синіі). Найчастіше вони зустрічаються в народній поезії та етнографії.
МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ПРИКМЕТНИКА
1. Рід:чоловічий — лебединий, добрий;
жіночий — кімнатна, кмітлива;
середній — дівоче, веселе.
жіночий — кімнатна, кмітлива;
середній — дівоче, веселе.
2. Число:
однина — гарний, гарна, гарне;
множина — гарні.
3. Відмінок:
називний — золотий;
родовий — золотого;
давальний — золотому;
знахідний — золотий (золотого);
орудний — золотим;
місцевий — (на) золотому);
РІД ТА ЧИСЛО ПРИКМЕТНИКА
Зміна прикметника за родами та числами залежить від форм іменника, з яким він узгоджується (веселий хлопчина — весела дівчина — веселе свято — веселі діти).
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Вправа 1.
Визначте розряд прикметників за значенням
Кавова чашка, колискова пісня, Оксанчина усмішка, ведмежа послуга, здібний учень, міський трамвай, друкарський верстат, пшоняна каша, джерельна вода, здобне тісто, мідний казан, сьогоднішня газета, шкіряні чоботи, чоловічий вчинок, сиве волосся, шкільна перерва, ялинкова прикраса, лебедина вірність, заяча шуба, чудовий подарунок, чоловічий светр, лляна скатертина, осінній день, чоловічий костюм, поганий настрій, математичний знак, кам’яна хата, смачна страва, літня спека, цегляний будинок, свіжа газета, український правопис, офіцерська спілка, золотий ланцюжок, материна сукня, золоте серце.
Вправа 2.
Від поданих іменників утворіть присвійні прикметники
Андрій, Юля, Мелашка, Параска, дочка, лікар, Таня, Марійка, Марія, Євгенія, Євгеній, свекруха, Микола, Івасик, дідусь, донька, Палажка, Настя, Тарас, Андрійко, Світланка, Анастасія, ольга, Оля, Іван, Соня, бабуся, Олександр, Ярослав, мати, Олексій, Ілля, Сергій.
ЗАВДАННЯ ДОДОМУ
Вивчити конспект + за підручником Караман, Горошкіна виконайте вправу на с. 151, впр. 429
Немає коментарів:
Дописати коментар